Офіційний сайт Львівсько-Сокальської Єпархії УПЦ КП

Свят. Димитрій Савич-Туптало, більше відомий за своїм канонізаційним прозванням як святитель Димитрій Ростовський, є останнім визначним українським церковним письменником тої величної доби в історії нашої Батьківщини, яку історики звичайно називають епохою визвольних війн та Руїною. Проте її правильніше назвати могилянською або, вірніше, помогилянською добою. Адже якщо козацькі шаблі принесли простим українцям славу хоробрих і відчайдушних людей, їхньому керівництву — поганих і переважно продажних політиків, а більшості населення нашої Батьківщини — страждання ще жахливіші, ніж у найтяжчі часи польського панування, то культурне будівництво к. XVI - поч. XVIII ст. поставило Україну в ряд найбільш освічених та культурних націй Європи. На жаль, свят. Димитрію не пощастило народитися в часі розвою цієї величної доби, і він став свідком закономірного закінчення кривавої вакханалії другої половини XVII ст. — утиски української культури московською державою. Вся діяльність святого пов’язана, власне, зі спротивом цьому процесу. Сумною іронією є його канонізація саме в той час, коли за наказом синодальної влади піддавалась нищівному цензуруванню найголовніша справа життя святого - “Житія святих”.

В кінці темної ночі ідолослужіння, що затьмарила Руську землю, свята Ольга з’явилась, як зоря перед настанням світлого дня святої віри в Христа — «Сонця правди».

Свята Ольга походила зі знатного роду: вона була правнучкою Гостомисла — славного мужа, який правив у Великому Новгороді, поки, за його ж порадою, не покликали від варягів на князювання руське Рюрика з братами. Батьківщиною Ольги було село Вибутське, що знаходиться нині поблизу міста Пскова, який на той час ще не існував. Батьки Ольги зуміли прищепити доньці правила чесного та розумного життя, незважаючи на своє ідолопоклонство. Як це буде видно далі, Ольга відзначалась цнотливістю та світлим розумом.

У тропарі преподобному і богоносному отцю нашому Антонію сказано: «Від марноти світської відійшов ти та, зневаживши світ, по Євангелії за Христом пішов, і, поживши життям ангельським, до тихого пристановища, на гору Афон прибув, а звідти на гору Київську з благословення отців прийшов, і там, у подвигу життя скінчивши, вітчизну свою духовно просвітив і множеству ченців стежку до Царства Небесного показав, до Христа їх привів. Молися ж Йому, Антоніє преподобний, щоб спас душі наші».

Святий Іоанн Руський сповідник народився в кінці XVII століття на Правобережній Україні. Батьки виховали сина в православному благочесті. Із дитинства Іоанн відзначався щирою любов’ю до церкви Божої та доброю вдачею. Він пильнував себе від усього, що могло заплямувати совість та осквернити душу.

Святитель Тарасій народився в Константинополі. Батьки його були люди благородні і належали до патриціїв. Здобувши прекрасну освіту, святитель Тарасій швидко підносився сходинками почестей. За розсудливість і добру вдачу майбутнього патріарха скрізь любили, де тільки він служив: і у царському палаці, і в інших місцях. Він був вже царським радником і сенатором, коли відбулося його призначення на патріаршу кафедру.

Святитель Василій Великий – архиєпископ Кесарії Кападокійської в Малій Азії, один з найвеличніших богословів Церкви. Перу Василія Великого належать тлумачення Святого Письма, трактат про Святого Духа, послання, проповіді та правила чернечого життя. Він зробив  багато для встановлення чину літургії, уклав численні молитви.