|
Леся Храплива
Зелені свята
Чого це ми всі зажурились,
Хоч радісно сонечко світить,
А в церкві стояла могила,
Весняні там в'янули квіти?
Бо Свята сьогодні Зелені,
Тому ми замаяли хату.
Був звичай у нас в Україні
І наші могили квітчати.
Де в тіні хрестів спочивали
В землі прабатьківській герої,
Що волю для нас добували
Що вмерли для Правди святої.
Тому ми і в церкву спішили,
Про це ми молилися Богу,
Щоб в нас були не лиш могили.
Щоб дав нам Господь перемогу.
Богдан Ігор Антонич
Зелені свята
Сьогодні є Зелені Свята,
зелена вже трава.
Моя душа була розп'ята,
сьогодні знов жива.
Усі до церкви поспішіть!
Вій, теплий вітре, повівай!
На дверях власної душі
я вішаю зелений май.
Усюди щастя, радість, сміхи,
мов юність вічно є ще.
Здається, що сам Бог з утіхи
собі в долоні плеще.
Все казкою стає прожогом,
не видно світового бруду.
В долоні плескати із Богом
і я собі теж буду.
Понеділок, 28 березня 1932
* * * Галина Манів[1]
Відбери від мене все, Господи,
Тільки Духа Твого Святого
не відбирай у мене!
Хай покинуть усі мене,
Господи,
Тільки Ти не покинь
благаю!
Хто я без Тебе? —
камінь,
що не знає тепла живого,
Хто я без Тебе? —
попіл,
що його вітерець розвіє.
Моє серце таке жорстоке,
воно мало б Тебе любити,
щоб згоріти у тій любові,
а натомість воно ледь тепле,
б’ється в грудях спокійно й рівно.
Але Ти не відходь, мій Боже!
Я навчуся Тебе любити,
я навчуся Тобі співати,
як співають птахи небесні.
О лише не відходь від мене!
Хто я без Тебе, Отче? —
камінь без Тебе, попіл…
Василь Мартинюк
П’ятидесятниця
День п’ятдесятий, як воскрес Господь...
Всі учні ув очікуванні дива.
Молитва їхня, щира і горлива,
Як фіміам, струмує до висот.
Він говорив... Так-так, Він говорив:
«Не йдіть з Єрусалима, любі діти,
Бо скоро Духом буду вас хрестити
І приготую до великих жнив».
Так-так, казав Він: силою одягне
І свідками пошле по всій землі
Робити чуда, утішать жалі
І напоїти всіх, хто неба прагне.
І раптом шум. Здивовані зіниці.
Знялася буря? Вітер? Ніби, ні...
З’явились язики, як огняні,
Й на голови осіли поодинці.
О, що це? Радість. Як її втаю?
Слова із вуст. Я вперше їх промовив...
Це Дух Святий, це Дух тебе наповнив, —
Бог виконав обітницю Свою.
Ірина Колошина
Трійця
Зійди, пролийся, Дух Святий,
На Церкву Божу.
Хай, як в садку, зростають в ній,
Плоди хороші.
Хай благодать живе у ній,
Любов і милість,
Щоби на поклик, Боже, Твій
Женці з’явились.
Даруй, щоби усі завжди
Нас розуміли,
Від зайвих слів нас захисти,
Дай слову сили.
Над світом перемогу дай,
Підтримай, Боже,
І будуть Твої діти хай
На Тебе схожі.
Дорога наша поросла
Уся терниною,
Дай, Боже, нам у світі зла
Іти невпинно!
Щоб шлях розумний і прямий
Привів туди, де Ти,
Струсили порох з ніг земний
Ми коло брам святих.
Ірина Колошина
Дух Святий — Утішитель
Світ тримають крила променисті,
І хода планет — у Його волі,
Він собою, наче світлом чистим,
Пронизав весь світ і людські долі.
Він покликав Всесвіт із безодні,
І вдихнув життя в усе, що суще,
Його Дух тоді, як і сьогодні,
Проникає у творіння й душі.
Він життю дає відкритті очі,
Піднімає сонце над горою,
Кожен найтендітніший листочок
Він животворить Самим Собою.
Щоб пітьма нам очі не закрила,
Він запалює любов святую
І душі дарує легкі крила,
Бо у серці вічний храм будує.
І від цього серце завмирає:
Як змогло воно в собі вмістити
Того, Хто весь Всесвіт цей тримає?
Не збагнути це, не оцінити.
Той, Хто пов’язав в сузір’я зорі,
Хто крокує космосом безмежним,
Моє серце утішає в горі,
Розмовляє ніжно й обережно
|
