|
Про осудження священноначалія |
|
|
Буває так, що духовенство інколи осуджує свого архієрея «язиками своїми льщаху», не маючи на те жодних підстав. Не був позбавлений цього і митрополит Філарет (Дроздов).
«У резолюції від 27 жовтня 1833 р. на листі настоятеля Коломенського Троїцького Новоголутвинського монастиря архімандрита Іоакима про те, що цього монастиряієромонах Іона насмілюється проголошувати у присутності всієї братії на трапезі за обідом злісні і докірливі слова про особу Його Високопреосвященства, за начебто якусь нанесену йому обіду, і що він архімандрит, не бачачи успіху в своїх зауваженнях Іоні, не допустив його до звершення чергового священнослужіння, митрополит Філарет написав: «Що Іона зневажає мене, то я йому прощаю. Братії необхідно сказати, щоб цим не бентежились, тому що говорить не стільки, здається, Іона, як його хвороба. Від священнослужіння без поважних причин усувати його не потрібно, а якщо є поважні на те причини або якісь побоювання, то потрібно представляти доказово».
|