|
 Полемічна література сьогодні існує. У цьому переконує твір Галини Могильницької «Літос» (або Камінь із пращі правди на розбиття митрополичого блудословія)».
Авторка не випадково обрала саме таку назву для свого твору. «Літос» – назва полемічної праці, яку написав св. митрополит Петро (Могила) у 1644 р. на захист Української Православної Церкви від звинувачень відомого на той час уже католицького письменника, церковного діяча Касіяна Саковича. Змінився час, наголошує авторка, а потреба захищати рідну землю, Церкву та віру не змаліла, лише помінялися орієнтири, відповідно до політики сьогодення. Книга одеського філолога, відмінника освіти України Г. Могильницької стала відповіддю на заяву Одеського та Ізмаїльського митрополита Агафангела («На круги своя. Рух против православия»), у якій автор вкотре ревно банує за «братньою» колискою єдиного та неділимого слов’янського духу, гарантом якого є Русска Православна Церква, а прагнення українського народу мати свою, справжню Українську Православну Церкву трактує як вияв націоналізму, сепаратизму й т. зв. «розколу».
У книзі обґрунтовується потреба створення в Україні єдиної Помісної Української Православної Церкви – основи для повноцінного духовного й національного відродження. Надзвичайно легкий стиль пера авторки, її особлива, витончено іронічна мова, аргументовані звернення до стурбованого владики не залишають байдужими читачів, сприяють розумінню суті сьогоднішніх суперечок довкола проблем, пов’язаних з Українською Церквою. «Ми можемо бути сильними та мудрими», – переконана авторка, і дарує нам свою книгу.
 Ще один блискучий зразок церковної публіцистики Галини Могильницької – «Хроніка великого ошуканства», твір, виданий з благословення Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета, що продовжує тематику «Літоса». Авторка розвінчує міфи «московських казкарів» стосовно історії України, викриває підступність масової московської пропаганди, що церковні канони підпорядковує політичним домаганням російського царя чи президента. Аналізуючи історичні події та історію української мови та культури, авторка пояснює нецерковність і штучність політологічних конструктів, які мають на меті позбавити православних українців своєї віри та Церкви, обґрунтовано критикує дволикість церковних ієрархів, що Канони Православної Церкви розуміють лише так, щоб догодити можновладцям.
У книжці також опубліковано Звернення вірних Української Православної Церкви Київського Патріархату м. Одеси до Його Святості Вселенського Патріарха Варфоломія І 1997 р. із 1043 підписами – документ, що був вручений Адресатові у США, оскільки під час візиту Вселенського першоієрарха в Україну «молодики в цивільному» не дозволили Йому зустрітися з делегатами Української Церкви. Це – один із багатьох документів-запитів новітньої історії Українського Православ’я, що переконливо очікують і дочекаються відповіді.
І як не парадоксально – і ранньомодерний (XVI-XVII ст.) і новітній (ХХІ ст.) етап становлення Помісної Української Православної Церкви ілюструються апологетичними і полемічними виданнями їх учасників.
«Літос» та «Хроніку» Г. Могильницької можна придбати у церковній крамничці.
І. К. |
