Офіційний сайт Львівсько-Сокальської Єпархії УПЦ КП

У четвер 29 вересня 2011 р. у Львові розпочалися урочистості з нагоди 145-річчя з дня народження Михайла Грушевського — професора, видатного українського історика, першого президента УНР.

З цієї нагоди у Будинку вчених відбулася Ювілейна наукова сесія у якій взяв участь та виступив з привітальним словом Високопреосвященний митрополит Львівський і Сокальський Димитрій. Зокрема Владика сказав: «Хотілося б подякувати перш за все організаторам ювілейної наукової сесії за те, що маємо можливість вкотре порозмірковувати над науковою спадщиною проф. Михайла Грушевського. Здається мені, що з часом ми будемо втрачати інтерес до цієї постаті. З наших скрижалей пам’яті будуть стиратися ті тривожні спогади, пов’язані із замовчуванням та критикою цього імені в радянський період. Молоде покоління науковців вже не буде відчувати цієї тривоги й побоювань щодо дослідження наукового доробку Михайла Грушевського. Та й власне модерністська епоха та глобалізм внесуть свої корективи. Мені пригадується як ми, студенти історичного факультету Київського університету, у геть не далекому минулому на Байковому цвинтарі прибирали могили видатних істориків В. Антоновича та М. Грушевського. Біля могили проф. Михайла Грушевського, стоячи затамувавши подих, ми відчували якусь певну причетність до цієї постаті й мали можливість хоч доторкнутися до могили великого історика, не читаючи ще тоді найвеличнішої капітальної його праці «Історія України-Руси», яка була під забороною.

Проф. Олександр Оглоблин у своїй статті «Михайло Грушевський на тлі доби: думки про третю і останню добу історика (1924-1934)» зазначив, що біограф В. Дорошенко назвав Михайла Грушевського «дійсним батьком нашої історії». Ще до того, як він став на чолі УНР 1917-1918 рр. друзі і, навіть, нерідко супротивники називали його некоронованим королем України. І ці слова зовсім заслужено характеризують проф. Михайла Грушевського. Він дійсно є найвидатнішим істориком України, що створив першу наукову схему українського історичного процесу і на основі цієї схеми написав свою монументальну десятитомну «Історію України-Руси». Впродовж ХХ ст. історики різних ідеологічних поглядів досліджували наукову спадщину проф. Михайла Грушевського. Сьогодні існує цілий напрямок «Грушевськознавства», яке постало всередині 90-х років ХХ ст. Нажаль, церковна історична наука не належно поки що відкрила постать Михайла Грушевського як історика Церкви, а він проте чимало присвятив своїх розвідок історії Українського Православ’я, взаємин православних з уніатами.»

Насамкінець Владика Димитрій зачитав уривок з праці Олександра Оглоблина, надрукованій в Українському історику 1964 р., зазначивши, що заклик професора і науковця з діаспори до цього часу є актуальним: «…свій обов’язок перед українським народом, перед Україною, перед Українською державою — й насамперед перед українською наукою Грушевський виконав. Але чи сповнили ми, сучасники й спадкоємці Грушевського, свій обов’язок визнання, пошани і вдячності перед пам’яттю великого українського історика й великого українського громадянина? Я гадаю, що ні. Ні монографій, ні розвідок поважних йому присвячених! Ні ознайомлення молодшого покоління українства з Тим, хто так прислужився українству й не тільки одного свого покоління».

Лука Карпюк

Прес-служба Львівсько-Сокальської єпархії