Офіційний сайт Львівсько-Сокальської Єпархії УПЦ КП

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Дорогі брати і сестри! У не так далекому минулому представники комуністичної ідеології, паралельно із богоборчим напрямком своєї діяльності, деколи все ж згадували про Бога. Але яким чином? Вони говорили, виправдовуючись перед усім світом,що комунізм це велике благо, адже першим комуністом був сам Ісус Христос. Вони казали, що їхня ідеологія дуже близька із вченням християнської Церкви, але певна річ, як і у багатьох інших речах, помилялись. Помилялись і казали неправду, тому що не хотіли глибоко знати вчення Церкви, а лише використати її для своєї вигоди. Кінець же тієї епохи був дуже подібний на того чоловіка, який свій талант закопав у землю. Бо він був таким, що багато хто із нас тут присутніх, маючи гроші, поклав їх на книжку і не просто не отримав ніякого прибутку, але в одну мить просто втратив усе. І сьогодні у кожного із нас залишилися лише ті книжечки, залишились, як свідчення того, що ми мали не один талант, але не примножили їх, а поскладали їх обережно і поховали, подібно до того чоловіка, який не приніс жодного прибутку для свого господаря.

Цікавим є той факт, що насправді  ця притча Ісуса Христа пов’язана із давньою римською монетою. Але вона настільки глибока і актуальна, що саме слово «талант» увійшло у багато мов, як означення людських якостей, здібностей, завдатків. І тому ми сьогодні, говорячи про таланти людини, не уявляємо навіть що колись воно означало грошову одиницю.

Ми християни повинні знати, що Господь нічого не створив у цьому світі рівним. Більше того — Він створив нерівність. Починаючи від людських стосунків і закінчуючи усім оточуючим — живим видимим, а також невидимим світом. Навіть ангелів Бог не створив однаковими, а поділив їх на дев’ять чинів, кожному з яких дав особливі властивості. Одні служать Богові, тримають Престол і охороняють його, інші ж є вісниками для людей. Тому, якщо так створений невидимий світ, то тим більше у видимому неможливими є абсолютна рівність і подібність. Адже ж і люди не подібні один на одного, не тільки за фізичними даними, але й також і за духовними. Тому сьогодні у цій притчі Господь ще раз говорить нам про те, що світові властива нерівність, і слугує вона для того, щоб ми пізнали що є добром, щоби ми пізнали красу і нерівність панує у світі щоби ми пізнали любов.

Люди дійсно не можуть бути подібними один на одного. Бо хтось має одні таланти і їх примножує, другий має інші і їх також примножує і застосовує у своєму житті. Одна людина робить великі відкриття, друга — гарно малює, третя — навчає, а ще інша цю науку слухає і застосовує отримані знання і так до безмежності, якій є кінець лише у чисельності людського населення Землі. Але є великим злочином, маючи талант, його не вдосконалювати і не приносити добро у світ через цей талант. І таких людей  на жаль є дуже багато. І ті проблеми які існують у сучасному суспільстві співзвучні із сьогоднішньою притчею і у ній нам даються пояснення причин їх виникнення. Бо Господь каже що той, хто приноситиме користь, буде поставлений ним над великим. І так було, і так буде до кінця віку. Завжди поставатимуть люди, що будуть зразком для інших. Бо вони мають талант наприклад до влади, чи до підприємницької діяльності, чи до будь-чого іншого. Але горе є і проблеми, і кризи постають тоді, коли, не маючи цих талантів, людина зображає принесення якоїсь користі, так би мовити «грає на публіку», а насправді подібна до чоловіка, що свій талант закопав у землю, бо зображуючи і прагнучи до того, чого їй не дано, те, що їй даровано від Бога, вона відкидає.

Задумаймось, навіть люди, що мають фізичні вади: глухі, німі, сліпі, якщо навіть і сидять біля храму і просять милостиню, все одно вони здійснюють примноження талантів. Чим саме? Та тим, що, перш за все, на них дивимось ми і співстраждаємо їм, і це найперше добро, яке вони чинять. У нас пробуджується почуття милосердя і це вже є талантом, який примножуємо ми, подаючи їй милостиню. Тому, якщо навіть людина із певними вадами приносить таку велику користь, то що казати про нас, які і чують, і бачать, і говорять?! Яку відповідь дамо ми? Скільки усього ми можемо створити і яким добром і благом сповнити цей світ?

Отже, дорогі брати і сестри, притча ця розказана нам Христом для того, щоб ми не були байдужими і при тому не лише в аспекті матеріального життя. Бо найперше вона стосується життя духовного. І Господь каже що для таких, хто примножує свої духовні таланти, а разом із тим і реалізує свої фізичні та розумові здібності, на землі, творить добро через ці таланти, Він приготував на небесах такі блага, про які вухо не чуло, око не бачило і на думку не спадало. (1 Кор. 2: 9) Амінь!

+Димитрій,

Митрополит Львівський і Сокальський